Усі ми любимо небо. Небо, яке манить своєю красою, небо по якому пливуть хмаринки, небо яке безкрає.
Щоб побачити небо, нам потрібно зупинитися і спрямувати свій погляд вгору. Душа – це небо, яке створив сам Господь і зробив її своєю оселею. Щоб побачити величність душі, потрібно зупинитися і спрямувати свій внутрішній погляд у нашу душу. Просто мовчати і слухати Бога у своєму єстві. Його голос буде звучати через наше ставлення до себе самих і до наших ближніх. Його голос відбивається відлунням радості, любові, спокоєм. Не поспішаймо. Зупиняймося частіше. Довіряймо Богові наше життя. Наповнім наші діла присутністю Бога. Дозвольмо Творцеві, через нас, нести Любов, де панує ненависть і Світло, туди, де прямує темрява.
А безкрає небо хай завжди нам нагадує про наш пункт призначення!
Фото: pexels.com